Транспарентність фінансових потоків у вуглевидобувному секторі в Україні - 28 Февраля 2012

Проектом «Транспарентність фінансових потоків у вуглевидобувному секторі в Україні» проведено дослідження прозорості фінансових потоків вуглевидобувної галузі в України. Дане дослідження проведено Інститутом сталого розвитку за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Експертами проекту «Транспарентність фінансових потоків у вуглевидобувному секторі в Україні» проаналізовано фінансові складові національної програми «Українське вугілля», що реалізується Міністерством енергетики та вугільної промисловості, а також спробували звірити платежі підприємств вугільного сектору та надходжень до державного та місцевого бюджетів. Вугільна галузь експертами була обрана не випадково, оскільки відрахування від вуглевидобувного сектору займають значну частину прибуткової частини національного бюджету (31 млрд. грн. від видобування вугілля та 24 млрд. – від виробництва коксу, що становить майже 19% прибуткової частини державного бюджету).Фінансові ресурси програми «Українське вугілля»Експерт у галузі фінансування вугільної сфери, професор Юхим Звягільський, стверджує, що «програма «Українське вугілля» в державі не виконується у повній мірі, оскільки не досягається прогнозна собівартість видобутку вугілля у розмірі 123,9 грн. за тону». Так, за звітом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 223,1 грн. за тонну, що перевищує програмний показник на 87,6 %. При цьому, контент-аналіз веб-сайтів підприємств, що здійснюють гуртову реалізацію кам'яного вугілля підприємствам та населенню, демонструє, що середня ринкова вартість видобутого кам'яного вугілля становить 131,7 грн. за тону. Даний факт створює спірний момент: ринкова вартість українського вугілля на 80% менша собівартості видобутку корисної здійснюється компенсація різниці між собівартістю та ринковою вартістю видобутого та реалізованого вугілля.«За умов, що склались щодо державних компенсацій у видобутку кам'яного вугілля, не вбачається економічного стимулювання розвитку підприємств галузі», - зазначає експерт, - «для власника доцільніше не модернізувати підприємство, зменшуючи енерговитрати та кількість людської праці», оскільки, чим вища собівартість, тим більшу компенсацію отримає власник. «Порядок державної підтримки збиткових шахт постійно уточнюється, але його базовий принцип – розподілення коштів державного бюджету на покриття витрат собівартості, пропорційно збиткам шахт, - зберігся. Це абсолютно не стимулює пошук резервів, підтримує спрямування підприємств зберігати збитковість, щоб мати право на державну підтримку», - зазначає Звягільський.Так, експерти проекту «Транспарентність фінансових потоків у вуглевидобувному секторі в Україні» впевнені, що «забезпечення прозорості потребують дотації до вуглевидобувної галузі з державного бюджету». Оскільки у держбюджеті-2011 передбачено 11,8 млрд. грн. – 7,5 % видаткової частини державного бюджету на субвенції із компенсації окремим вуглевидобувним підприємствам різниці між собівартістю видобування вугілля та його ринковою ціною. Однак, у відкритому доступі відсутня інформація щодо використання бюджетних коштів.Що і кому сплачують підприємства вугільної галузі?Насьогодні, підприємства вугільної галузі мають складну структуру платежів, що об'єднують виплати до державного бюджету, значно менші платежі до місцевих бюджетів, а також платежі спрямовані на виконання соціальних зобов'язань перед шахтарськими сім'ями та органами місцевого самоврядування.
Так, до державного бюджету потрапляють кошти за користування надрами, а також податок на прибуток від діяльності підприємств. Однак, звірити дані платежі експертами проекту «Транспарентність фінансових потоків у вуглевидобувному секторі в Україні» не вдалося через відсутність інформації. Окремі звіти про діяльність вугільних підприємств надав лише концерн D.TEK.До місцевих бюджетів вуглевидобувні підприємства України здійснюють наступні виплати, що передбачені діючим законодавством:
•    земельний податок за використання земель під вуглевидобувними підприємствами;
•    орендна плата за використання земель під вуглевидобувними підприємствами;
•    комунальний податок;
•    податок на прибуток від економічної діяльності підприємств;
•    плата за спеціальне водокористування (частково);
•    плата за користування надрами за користування корисних копалин (частково).
Однак, на думку представників органів місцевого самоврядування, на території яких розташовані діючі шахти, не всі платежі надходять за призначенням. Так, за даними Державного комітету статистики України, в 2011 р. вуглевидобувними підприємствами на розв’язання соціальних проблем було витрачено близько 6,8 млрд. грн. Зокрема, у м. Горлівка Донецької області – 1,2 млрд. (що дорівнює 48% видаткової частини міського бюджету), однак міський голова В. Клеп констатує, що дані субсидії міський бюджет не отримав, а відповідні соціальні об’єкти профінансовані не були.Отже, можна зробити висновок, що платежі до бюджетів від вуглевидобувних підприємств не є відкритими та загальнодоступними у повні мірі. Перш за все, це пов'язано із відсутністю у органів місцевого самоврядування та більшості вуглевидобувних підприємств спільного діючого інструменту публічної звірки платежів.Слід зазначити, що наведені у даній публікації матеріали є лише частиною дослідження Транспарентність фінансових потоків у вуглевидобувному секторі в Україні, що проведене експертами Інституту сталого розвитку.Проект «Транспарентність фінансових потоків у вуглевидобувному секторі в Україні» здійснюється громадською організацією "Інститут сталого розвитку" за підтримки програми "Посилення впливу громадянського суспільства” Міжнародного фонду «Відродження».Мета програми "Посилення впливу громадянського суспільства” – сприяти участі об’єднань громадян у здійсненні моніторингу діяльності органів публічної влади, захисту та лобіюванню спільних інтересів різних соціальних груп, а також забезпечувати їх залучення до процесу вдосконалення та впровадження нормативно-правових актів на загальнодержавному та місцевому рівнях.
За інформацією прес-служби «Інституту сталого розвикту»